23/10/2021
Кожна хвилина на вагу золота: В ці хвилни 10-річного хлопчика, який летів з висоти другого поверху впавши у гірську річку рятують медики – рідні благають про молитву

Кожна хвилина на вагу золота: В ці хвилни 10-річного хлопчика, який летів з висоти другого поверху впавши у гірську річку рятують медики – рідні благають про молитву

Через цей аварійний міст у селі на Івано-Франківщині щодня ходять десятки дітей.

На Прикарпатті медики рятують життя 10-річного хлопчика, якого госпіталізували з тяжкою травмою голови. Він упав у гірську річку з аварійного моста у селі Пороги. Політ з висоти 6 метрів закінчився переломом черепа. Після цього випадку місцеві мешканці не наважуються відпускати своїх дітей до школи, адже їм доведеться переходити через гірську річку тією самою напівзруйнованою переправою, яку люди вимагають тепер негайно відремонтувати.

10-річний Іванко оговтується після складної операції. Його життя висіло на волосині, кажуть медики, уникаючи робити прогнози. Як пояснив генеральний директор Ивано-Франківської обласної дитячої лікарні Тарас Мельник, вдавлений перелом несе безпосередню загрозу життю і може мати довготривалі наслідки.

“Про це говорити рано, операція тривала довго, але була успішною. Надіємось, що із дитиною все буде добре”, – зауважив він.Підтримай нашу сторінку в Facebook.

Мати хлопчика розповідає, що Іванко після школи велосипедом поїхав до друзів. На мості через гірську річку “зашпортався” та полетів вниз. Упавши із висоти другого поверху, він самотужки зміг вибратися з води на берег, де його закривавленого знайшли сусіди.

Цей аварійний міст — дірявий та латаний-перелатаний. Коли тут були поручні місцеві мешканці не пам’ятають.

На цьому березі річки шість десятків хат, де живе багато молодих сімей. Десятки дітей щодня ходять через аварійний міст до школи. “Швидка” сюди не може проїхати, а взимку через сніг та кригу навіть до магазину по хліб важко дістатися.

“Навіть цього хлопчика несли звідси 100 чи 200 метрів на руках. “Швидка” не змогла доїхати сюди”, – розповідає місцева мешканка Марія Рогацька.

Селяни кажуть, щоб зайвий раз не ризикувати, річку часом переходять вбрід. Бо ходити по ньому страшно.

Перейти річку можна також іншими переправами, але до них — досить далеко, треба пройти зайвих 4 кілометри, кажуть селяни. “В якій годині нам треба дитину розбудити, аби вона попала до школи на пів дев’яту”, – скаржаться вони.

Зрештою, налякані падінням сусідської дитини, своїх вони до школи не пустили. Вимагають нормального ремонту. Бо досі самі латали міст, як могли.

Виявляється, цей міст — нічийний. Півстоліття тому його збудували самі селяни. Тож і утримувати мають самі – приголомшують у селищній раді. Щоправда, обіцяють подумати, як його взяти на баланс ОТГ та профінансувати ремонт.

“Якщо цей міст не перебуває на балансі селищної ради, будь-яке виділення коштів буде розцінене як нецільове виділення коштів і наступає відповідальність”, – пояснює заступник голови Солотвинської ОТГ Юрій Іванишин.

Тим часом селяни погрожують не пускати дітей до школи, допоки не побачать майстрів за роботою на мості. Але чиновники попереджають: чекати на це доведеться не менш ніж рік. Наразі ж пересування аварійною переправою просто обмежили.

Джерело.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *